Кладка перемичок, арок, колодязів

Відео: Пристрій перемички і Верхній вузол примикання - [masterkladki]

Частина стіни, що перекриває віконний або дверний проріз, називається перемичкою. Якщо навантаження від перекриттів передається на стіну безпосередньо над прорізом, застосовують несучі збірні залізобетонні перемички. При відсутності такого навантаження для перекриття отворів шириною менше 2 м застосовують залізобетонні ненесучі або рядові цегляні перемички у вигляді кладки на розчинах підвищеної міцності з арматурними стрижнями для підтримки цегли нижнього ряду. Замість рядових іноді роблять клинчасті перемички, які служать в той же час архітектурними деталями фасаду.

Відео: Пристрій цегляної перемички

З цією ж метою при прольотах до 3,5-4 м часто зводять арочні перемички. Кладку арочного типу використовують також для влаштування перекриттів в будівлях: такі перекриття називають склепінчастими (склепіннями). При кладці перемичок все поздовжні і поперечні шви обов`язково цілком заповнюють розчином, так як така кладка працює не тільки на стиск, але і на вигин. При слабкому заповненні розчином вертикальних швів під впливом навантажень спочатку відбувається зрушення окремих цеглин, а потім руйнування кладки.

Рядові перемички. Рядові перемички викладають із добірної цілої цегли з дотриманням горизонтальності рядів і правил перев`язки звичайної кладки. Висота рядової перемички 4-6 рядів кладки, а довжина - на 50 см більше ширини отвору. Для кладки перемичок застосовують розчин марки не нижче 25. Під нижній ряд цегли в перемичці в шарі розчину товщиною 2-3 см укладають не менше трьох стрижнів арматури з круглої сталі діаметром не менше 6 мм, зазвичай з розрахунку по одному стрижню перетином 0,2 см² на кожні півцеглини товщини стіни, якщо за проектом не потрібно сильнішого армування. Арматура сприймає розтягуючі зусилля, що виникають в кладці. Кінці круглих стрижнів пропускають за межі отвору на 25 см і загинають навколо цегли (рис. 34).

Мал. 34. Кладка рядових перемичок.
а - фасад- б - разрез- в - кладка по дощаній опалубке- г - кладка на інвентарних кружалах.
1 - арматурні стержні- 2 - дошки-3 - дерев`яні кружала- 4 - трубчасті кружала.

Рядові перемички роблять із застосуванням тимчасової опалубки з дощок товщиною 40-50 мм. За нею розстеляють розчин, в який потім втапливают арматурні стержні. Кінці опалубки спирають на цеглу, випущені з кладки-після зняття опалубки їх зрубують. Іноді кінці опалубки вставляють в борозни на схилах прорізів, які закладають після зняття опалубки. Якщо ширина отвору більше 1,5 м, то під опалубку в середині підставляють стійку або опалубку спирають на дерев`яні кружала (дошки, поставлені на ребро).

Застосовують інвентарні трубчасті опори-кружала. Їх роблять з двох відрізків труб діаметром 48 мм, вставлених в третій відрізок труби діаметром 60 мм. При закладці кружало труби розсовують так, щоб кінці меншого діаметра заходили всередину борозен, залишених в кладці. На кожен отвір ставлять два кружала, їх можна встановлювати і в тому випадку, коли в отворі вже є віконні і дверні блоки. При інших типах кружало отвір можна заповнювати блоками тільки після зняття опалубки перемички.

Клинчаті і лучкові перемички. Клинчаті і лучкові перемички викладають із звичайної керамічної цегли шляхом освіти клиноподібних швів, товщина яких внизу перемички не менше 5 мм, вгорі не більше 25 мм. Кладку ведуть поперечними рядами з опалубки, утримуваної кружалами. До початку кладки перемички зводять стіну до рівня перемички, викладаючи одночасно опорну її частина (п`яту) з підтесаного цегли (шаблоном визначають напрямок опорної площини, т. Е. Кут її відхилення від вертикалі). Потім на опалубці розмічають ряди кладки з таким розрахунком, щоб число їх було непарним, враховуючи при цьому товщину шва. Ряди кладки в даному випадку вважають не по вертикалі, а по горизонталі. Центральний непарний ряд цегли називають замковим. Він повинен знаходитися в центрі перемички у вертикальному положенні. Кладку клінчатих і лучкових перемичок ведуть рівномірно з двох сторін від п`яти до замка таким чином, щоб в замку вона заклинює центральним непарних цеглою. Правильність напрямку швів перевіряють шнуром, укріпленим в точці перетину сполучаються ліній опорних частин (п`ят). При прольотах більше 2 м кладка клінчатих перемичок не допускається.

Арочні перемички і склепіння. Арочні перемички, а також арки і склепіння викладають в такій же послідовності, як і клинчасті перемички. Шви між рядами повинні бути перпендикулярні кривої лінії, що утворює нижню поверхню арки, і зовнішньої поверхні кладки. Швах кладки надають клінчатую форму з розширенням нагорі і звуженням внизу. Таке розташування рядів кладки і розділяють їх ліжок відповідає першому правилу розрізання кладки, так як в арках і склепіннях зусилля від навантаження змінює свій напрямок, діючи по дотичній до кривої арці. Ліжку рядів виявляються перпендикулярними напрямку тисків (рис. 35).

Мал. 35. Кладка перемичок:
а - клінчатой- б - лучковой- в - шви кладки-г - арочної.
1 - напрямок опорної площині-2 - замковий цеглу- 3 - шнур- 4 - шаблон угольнік- 5 - клини.

Кладку арочних перемичок ведуть по опалубці відповідної форми в такій же послідовності, як і кладку клінчатих перемичок. Напрямок радіальних швів і правильність укладання кожного ряду перевіряють по шнуру, закріпленому в центрі арки. Шнуром і шаблоном-кутником, одна зі сторін якого має обрис, відповідне кривизни арки, визначають і перевіряють стан кожного ряду кладки. Конструкція опалубки для кладки склепінь і арок повинна бути такою, щоб вона могла забезпечити рівномірний опускання її при распалубліваніі. Для цього під кружалами ставлять клини, при поступовому ослабленні яких опалубка опускається. Терміни витримування аркових і клінчатих перемичок на опалубці залежно від температури зовнішнього повітря в літніх умовах і марки розчину можуть бути від 5 до 20 діб, а перемичок рядових - від 5 до 24 діб.

Цегляні колодязі. Цегляні колодязі роблять при прокладанні підземних комунікацій і будівництві споруд, що мають підземні пристрої. Залежно від призначення і розмірів колодязі викладають круглими або прямокутними зі стінками товщиною не менше однієї цеглини. Для кладки колодязів застосовують керамічну цеглу та цементно-вапняні або цементні розчини. До початку кладки колодязя по вирівняні грунту влаштовують бетонну основу товщиною 10-15 см. Після укладання і затвердіння бетонної суміші на підставі роблять розмітку колодязя: для круглого колодязя відзначають його центр і внутрішню окружність, для прямокутного - подовжню і поперечну осі, внутрішні і зовнішні межі стінок. Потім заготовляють і розкладають цеглу, розстеляють розчин і укладають цеглу в звичайній послідовності.

Круглі колодязі викладають точкових рядами. Цегла розташовують так, щоб їх точкових межі утворили внутрішню поверхню колодязя заданого діаметра. Перев`язку кладки роблять за рахунок зміщених цегли в суміжних рядах на чверть цегли. Вертикальні шви на внутрішній поверхні кладки повинні бути цілком заповнені розчином. Значно розширені шви зовнішнього боку кладки також потрібно добре заповнювати розчином, особливо при влаштуванні колодязів у вологих ґрунтах. При малому діаметрі колодязя ці шви зашпаровують розчином, а в колодязях великого діаметра - для економії розчину - шви расщебенивают.

Круглі колодязі зазвичай мають у нижній частині робочу камеру, діаметр якої значно більше діаметра верхньої частини (горловини). Перехід від робочої камери до горловини роблять з поступовим напуском, величина якого в кожному ряду кладки складає від 1,5 до 3 см. Звуження кладки влаштовують тільки з трьох сторін, залишаючи одну сторону прямовисній на всю висоту колодязя. На цій стороні встановлюють ходові скоби, які закладають по ходу кладки в цегляну стінку через 5-6 рядів по висоті в шаховому порядку з таким розрахунком, щоб вони утворювали драбинку.

Бутова кладка